Цар серед дерев

Лісівники Світловодщини у розсадниках своїх лісогосподарств здійснюють складний, але цікавий процес вирощування царя дерев-дуба.  Саме завдяки працьовитості фахівців  ДП «Світловодське лісове господарство» ми можемо на власні очі бачити красиві дубові діброви, які плекало не одне покоління лісівників. Взагалі нараховують майже 600 видів цього священного дерева. По видовому складу у лісових масивах нашого регіону переважають дубові насадження, які займають 41% покритої лісом площі. Свою пізнавальну розповідь ми розпочнемо з більш поширеного виду-дубу черешчатого.

Скільки живе дуб

Дуб – дерево-довгожитель, тривалість його життя може досягати до 500 років, хоча є екземпляри, які живуть більше 1000 років. Названий так завдяки довгим плодоножкам, вони ж відрізняють цей вид дуба від інших. Саме до цього виду належить знаменитий найстаріший в Східній Європі Стелмужський дуб, так що ці дуби справжні довгожителі, можуть доживати до 2000 років, хоча зазвичай такі дуби живуть по 300-400 років.

Як посадити дуб

Для посадки дуба досить ранньою весною, відразу після сходу снігу зібрати проростаючі жолуді в парку або лісі. Їх можна садити в землю, при цьому не забувши подбати, щоб тендітні листочки не обламалися і не засохли. Саджанці дуба також не варто забувати поливати і оберігати від бур’янів.

Лікувальні властивості дуба

Дуб не лише символізує силу та здоров`я, а і допомагає їх здобути. Кора молодих пагонів і тонких стовбурів має велику лікарську цінність. В народній медицині кора дуба успішно застосовується для лікування багатьох хвороб. Сушені жолуді, очищені від лушпиння і потовчені на порошок, вживають при окремих хворобах. З вилущених і піджарених жолудів готують шлункову каву. Проте, вживати жолуді потрібно обережно, оскільки вони у великій кількості отруйні. Збирають кору тільки з молодих пагонів і з тонких стовбурів. Найкраще це робити ранньою весною під час сокоруху. Сушити кору потрібно під накриттям. Жолуді збирають у жовтні.

Дуб у життєдіяльності людини

З давніх-давен дуб вірно служив людям. Слов’яни-язичники вважали ліси, дубові гаї житлами богів. Тому їх інколи обгороджували, забороняли у гаях полювати, вирубувати дерева. У давнину вони вважалися священними оберегами, які повинні були охороняти людину. Дерево, на думку вчених, мале ритуальне призначення, і вік його – понад тисячу років. Особливо цінувалася його міцна деревина, з якої виготовляли домашнє начиння, будували фортеці, житла. Дубова кора використовувалася як найкраща дубильна речовина для вичинки шкір, а листя давало гарні фарби. У голодні роки із кори, жолудів люди випікали навіть хліб.

Дуб-ознака сили і святості

Народ склав легенди про дуб.  Наші предки вірили, що це дерево Бога грому Перуна. Усе живе й неживе тремтіло перед його силою. Щоб задобрити Перуна, слов’яни поклонялись його дереву – дубові, приносили жертви у священних дубових гаях. На честь бога у святилищах день і ніч палали багаття з дубових дров, служителі святилищ недремно пильнували, щоб вогонь не згас, бо тоді їх чекала страшна кара.

До речі, новий вогонь для святилища мав бути тільки “живий” – добутий тертям дубових полін одне об одне. Із давніх – давен дуб – ознака сили, святості, найвищої шани. Найсвятішим вважався старий дуб. Найважливіші обряди виконувалися під дубами… Вінки плели з тих дерев, які присвячувалися божествам. Звідси пішов звичай увінчувати дубовими вінками відомих, заслужених людей. Зображення дубових гілок бачимо на пам’ятниках героям, дубового листя – на багатьох високих нагородах, а дуби-старожили взяті на облік і охороняються Законом.

В. Ковтун,
інженер лісових культур ДП “Світловодське лісове господарство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *